Декілька застережень щодо українського наступу на Харківщині

Автор: Mark Hertling 

Українська армія, ймовірно, була так само здивована, як і багато інших, швидкістю та успіхом свого наступу на Харківщині протягом останніх п'яти днів. Він був і залишається блискучим.

Але як людина, яка бачила як успіхи, так і невдачі в бою, я маю певні занепокоєння.

Як і інші, я перебуваю в ейфорії з приводу просування України на Харківщині та Херсонщині та її подальшої активної оборони на фронті на Донбасі.

Блискуче просування, яке стало результатом надійного плану маневрів, обману, технологічно вдосконаленого озброєння, використання розвідки, лідерства та морального духу.

Філліпс Пейсон О'Браєн чудово описує цю акцію як український військовий «майстерний хід» у своєму матеріалі в The Atlantic.

І у той самий час, коли Лара Зелігман у своєму матеріалі для Politico (не перекладений - прим. ред) припускає, що західні офіційні особи були здивовані швидкістю просування, я впевнений, що українська армія також була приголомшена, коли їхні сили - з чудовим керівництвом, високим моральним духом, хорошою тактикою - сформували поле бою, зустріли розпорошені російські сили з низьким моральним духом, і «пройшли крізь них, як лайно крізь гусака» (Паттон).

Так, це був підбадьорливий тиждень новин з України.

Але попереду ще багато боїв.  

Російські війська залишили десятки сіл у Харківській області (територія площею у 12 тис. кв. миль, десь половина Західної Вірджинії) та передислокувалися до Бєлгорода в росії або Луганської області (близько 10 тис. кв. миль, розміром зі штат Вермонт).

Російське командування, швидше за все, намагатиметься захистити ключовий логістичний вузол Куп'янськ на річці Донець.

На півдні (на півночі Донецької області) російські війська, ймовірно, зміцнюють оборону та проводять артилерійські обстріли поблизу Слов'янська, Спірного, Миколаївки та інших міст, вважаючи, що Збройні Сили України можуть продовжити наступ, поки російські військові та їхні сім'ї залишають ці населені пункти.

Херсонській області (розміром зі штат Мериленд) приділяється не так багато уваги, але ЗСУ продовжують наступальні операції і там

Пам'ятайте, що російські війська, які перемістилися туди, зараз ведуть бої та зазнають втрат в боях на виснаження.

Я все ще бачу масу російських військовополонених в майбутньому.
Отже, що мене турбує?

Три речі: темп, втома, чорні лебеді.

По-перше, темп.

Темп визначається в доктрині армії США (ADP 3-90) як «швидкість і ритм військових операцій стосовно дій противника».
Темп не завжди означає «швидко». Іноді він швидкий, іноді повільний... темп базується на можливостях і підтримці бою. Командир визначає темп операції, виходячи зі здатності утримувати ініціативу в наступальних операціях.

Краще сказати: «Не йти занадто далеко, занадто швидко, не думаючи про всіх, хто намагається не відставати (артилерія, розвідка, паливо, боєприпаси, постачання)».

Іноді командир бачить прогалину і хоче увірватися в неї.
Але важливо пам'ятати, що постачання, розвідка, артилерія, протиповітряна оборона, інженери... всі задають темп.

Мене цьому навчили 2 наставники:
Генерал Френкс: «Знай, коли треба йти швидко, а коли треба сповільнитись».
Генерал Демпсі: «Будь швидким, але не поспішай!»

По правді кажучи, є деякі елементи української армії, які не можуть «йти в ногу» з бійцями на передовій. Це не образа, це розуміння Збройних Сил України.
Зараз командири підрозділів Збройних Сил України - в той час, як вони радіють перемогам - повинні думати про оперативний темп. Це необхідно.

2-й пункт: втома.

Хто б це не сказав - Вінс Ломбарді, Паттон чи Шекспір, але це правда: «Втома робить нас усіх боягузами».

Війська в наступі можуть наступати близько 4-5 діб, не виснажуючись. Це не техніка, це люди.

Мій бойовий досвід - а також досвід національного навчального центру Сухопутних військ, де ми це вивчаємо, - показує, що підрозділи починають виснажуватися, якщо вони не відпочивають, на 5-й день наступу. А командири/керівники починають приймати дійсно погані рішення після 3 днів без сну (або з малою його «кількістю»).

Ми прокидаємося кожного дня - через 5 днів - дивимося на зведення про просування ЗСУ і кажемо: «Сподіваюся, вони підуть далі, візьмуть більше!». Але ЗСУ зараз виснажені. Не тільки через переміщення та недосипання, але й через емоції, пов'язані з бойовими діями.

Я бачу, що необхідні певні «паузи».

Нарешті, «чорні лебеді».

«Непередбачувана подія, що виходить за рамки того, що зазвичай очікується в ситуації, та яка може мати серйозні наслідки. Чорні лебеді характеризуються непередбачуваністю, рідкістю, важкими наслідками та поширеним наполяганням на тому, що вони були очевидними в ретроспективі».

- Якими будуть наслідки путінських ударів по енергетичній інфраструктурі в багатьох українських містах?
- Якими є наслідки пошкодження Запорізької атомної електростанції?
- Що Україні робити з тисячами військовополонених росіян?
- Який стан української економіки, ринку праці та поставок зерна?
- Чи відбудеться переворот в Кремлі? Хто може стати наступником Путіна і що це буде означати?
- Чи намагатиметься Україна повернути Крим?
- Що стало з українськими громадянами (і дітьми), які були відправлені до таборів і невідомихмісць у росії?
- Що станеться, якщо росія застосує зброю масового знищення?

Все це питання, що потенційно тягнуть за собою «серйозні наслідки», які вимагають роздумів, оскільки ми всі підтримуємо дії України на полі бою.

Проте, я вдячний тим в Україні, хто продовжує боротися за свій суверенітет проти незаконного вторгнення... і тим, хто їх підтримує!